СОНЦЕ ВЕСНЯНЕ
Засвітило ясно сонце,
Зранку над горами
Зчарувала серце пісня
Рідними словами
Зчарувала та й згубилась
У бескидах, схилах,
Виру квітка усміхнулась
А я - мов на крилах.
Ой танцюй ще ясна весна,
В травах, полонинах,
Ще всміхнися знов мені
Душенька єдина
Най зігріє край рідний
Воленька чарівна
І розбудить горде серце
Лісова царівна !
Сходить сонце, ніби вперше
Наче так не було,
А моя стежина швидко до
Тебе звернула
Ой звернула, щоб схилитись
До душі рідної
За якою ллє давно сльози
Дощ весною
Марно сльози ти не лий,-
Бо потік вирує
Ще на тому боці, серце,
рідне, не почує!
Знов веди мене у гори
Весняна дорога!
Щоб всміхнулася піснями
Душа одинока
Анфіса Букреєва-Стефко