Повстань із безодні глухої,
Де лічать години тяжкі,
Хитається повільно скелет
Серед вогняної канави.
Хапайся за землю сиру,
Немає між мертвими болю,
Стікається слиз із грудей,
Живою зігрітою масою.
Відважся на впевнений крок
У ямі, де жах і прокляття,
Тягнися до світла роки,
Аж доки не згинуть гріхи.
Пітьма не жалкує нікого,
Лиш тих хто втамовує подих,
Хто ріже тіло живе,
Приймає безодня ненависть.
А зло бажає утіх,
Роздертої плоті і сліз,
Змиває з обличчя усмішки,
Втамовує голод і крик.
Весь час від підлості тішиться,
Схиляє правдивих на дно,
В куткові кістками бавиться,
Рахує годині тяжкі.
