Туман зігнувся, наче дід,
Навис над темними дахами,
Стоїть в росі червоний глід,
Блищить бруківка під ногами.
В тумані спить величний міст
І світ завмер в чеканні ранку,
Бреде з книжками букініст
У хвилях сизого серпанку.
Я споглядаю цю красу,
І букіністу вслід всміхаюсь,
Мольберт із фарбами несу,
На міст натхненно підіймаюсь.
Лунають в тиші голоси
І б'ється сміх між стін високих,
Зійшлись далекі полюси
На вулицях пустих, широких...
Мій пензлик ліг на полотно
Разом із фарбами густими,
Відкрила в інший світ вікно
Крізь простір рухами простими.
***