В мої думки приходить осінь,
Торкаючись душевних струн,
В пташиному різноголоссі
Прощання і тривожний сум...
З дерев злітає пожовтіле листя,
Осінні квіти в крапельках роси,
Туманний ранок огортає місто
В обіймах ностальгічної краси.
Розвіє сонце враннішні тумани,
Ще радують теплом погожі дні,
В промінні ще красуються каштани
У золотому, пишному вбранні.
Багрянець кленів, вічна зелень сосен,
Дивує світ художних-чародій
І входить в душу поетична осінь
Для роздумів і світлих мрій...
Любов Шемет