При дорозі, над горою,
Де гнучка росла тала́,
Зажурившись самотою
Клуня дрімала стара.
Оббита дощами в негоду,
Там поряд стояла сосна.
Із півночі вітер над гору
Чекала в задумі вона.
А з іншого боку тополі
Змикали сріблясте гілля.
Між ними, забута поволі,
Дорога на низ пролягла.
Шукаючи затишку й волю,
Лелеки прибились сюди.
Обрали високу тополю,
І теплі південня вітри.
Любила я бути в бабуні,
Стояти у тіні сосни,
І слухать, як вітер у клуні
Нашіптує тихі їй сни.
