Веселий місяць знов зійшов над нашим гаєм.
З тобою вдвох ми тут щодня разом гуляєм.
Мені ти ніжні прошептав слова й красиві.
Взяла ріка твої слова на хвилі сині.
Біжить ріка... стрімка ріка. Весела річка.
Примовкла ген на бережку струнка смерічка.
Бо і вона, знаю я,
хоче почуть твої слова.
Вже місяць в хмару заховавсь, лиш поглядає.
Що скажеш знову ті слова, він певно знає.
Стихла калинонька рясна біля вербички.
А ми удвох, а ми удвох тут біля річки.
Біжить ріка... стрімка ріка. Весела річка.
Примовкла ген на бережку струнка смерічка.
Й рясна калина, знаю я,
хоче почуть твої слова.
І місяченько той рясний, і зорі ясні.
Почути хочуть ті слова твої прекрасні.
Будь ласка, знову повтори слова ті милі.
Бо ж не повернуть більше нам їх хвилі сині.
Біжить ріка... стрімка ріка. Весела річка.
Примовкла ген на бережку струнка смерічка.
Бо і вона, знаю я,
хоче почуть твої слова.
Так життєлюбно і бадьоро, Надійко, як ота річка весела біжить 
Щиро дякую за такі теплі слова!
