Вже мій човен на вечірнім прузі,
Проминає холод і тепло.
Прощавайте, недруги і друзі,
Вас у мене наче й не було.
...Тільки ж як без вас тоді прожити,
Подолати ниву нелегку?
На краю розсипаного жита
Наче я в терновому вінку.
Вкрадуть нивку, батьківську землицю,
Впалі зерна птахи поклюють.
І нікому біль мій не присниться,
Тлін чотири вітри рознесуть.
Стигне човен на вечірнім прузі,
Мозок думу вічності пряде.
Вам нащадки, недруги і друзі,
Я залишу слово нетверде.
