зухвалий погляд хитрого жерця_
прозорий натяк ліній на долоні_
і кожну душу на свого живця,
і знак тотожний на мішені - скроні_
>
вітри погорди стріхи блазням рвуть_
палітри сповнені іржавим монохромом_
проріджена небесна каламуть
не скориться ніколи і нікому_
>
закотиться за обрій сонця крик,
безмежний всесвіт згорнеться в мачину_
заграється гіркий життєвий сік,
двійник рогатий виверне личину_
>
пульсари ран на місці втятих крил,
забиті брудом пам’яті регістри_
на щоглах мотлох зірваних вітрил,
в зіниць проваллях спалахи та іскри_
>
короткі хвилі і контекстне тло,
служниці звіра смокчуть рештки світла,
притягує магнітом чорне скло,
лоскочуть дно бажання - пустоцвіти_
>
зухвалий погляд хитрого жерця_
трикутник золотий / зміїне око _
цупка петля зачину та кінця
стягнулася укотре ненароком_
