☁️☁️☁️☁️☁️☁️☁️☁️☁️☁️☁️☁️☁️☁️☁️☁️
Неси, вітре, мою душу !
Далеко. Ген за небокрай.
Покинути це місце мушу,
Бо тут лиш смуток і печаль.
Летімо швидше й як найдалі,
Де взагалі людей нема.
Летімо, вітре, я благаю,
Туди, де вічная весна.
Ми возєднаємося з морем.
І з небом одним цілим станем.
Ти будеш вічним і прозорим,
А я полину над містами...
І увесь світ мене забуде.
І житимуть всі, як колись.
Сміятимуться злії люди,
Та падатимуть вони вниз.
А от мене більше не стане.
Одразу всі проблеми зникнуть.
Бо я, летітиму з вітрами.
Люди до цього швидко звикнуть.
Поки душа моя летить,
І очищається від болі;
Я буду жити, хоч й болить.
Відстоюватиму я волю
Я - сильна, вільна і сама.
Я не така, як інші.
Я залишатимусь одна,
Щоб не зробити гірше
Я вітер, сонце, море я.
Така вже моя доля.
Мої думки - моя сім'я.
І вибір мій - це воля.
☁️☁️☁️☁️☁️☁️☁️☁️☁️☁️☁️☁️☁️☁️☁️☁️
