Цілу ніч не спала, встала я раненько.
Ніби і здорова, та болить серденько.
Ти мене покинеш, вже нецікавеньку.
Уже покинув…
Всі спогади у пам’яті зринають вдень стихійно.
Твої слова несказані я згадую постійно,
Твоє гучне мовчання римуючи потрійно,
Мій біль римуючи…
Аби не чути тиші, я затуляю вуха.
Душею володіють неспокій і розруха.
А може, все придумала? Дурнесенька брехуха!
Брехала собі про тебе…
Чи можна щось змінити? Ти знаєш? Я не знаю!
Повільно й поступово зі снів твоїх зникаю.
Повільно й поступово, як свічечка, згасаю.
Згасаю в уяві твоїй…
фото з інтернету
і згідна з Лілією, і ні погоджуюсь, що лексика з суфіксами -еньк- надають такої поблажливо-любовної іронічності щодо сприйняття ЛГ. але три наступні строфи (окрім дурнесенької брехухи) - жодної іронії. їй болить
Miafina відповів на коментар Ulcus, 14.08.2020 - 08:56
А я зовсім не згодна з Лілією.
Дякую
Ulcus відповів на коментар Miafina, 14.08.2020 - 09:00
це ваше беззастережне право!)
Miafina відповів на коментар Ulcus, 14.08.2020 - 09:13