І все таки, це щастя, просто жити,
Із сонечком щоранку зустрічатись,
Ще сонною у ліжку каву пити,
І небом синьооким милуватись.
І ця ранкова ніжність, поцілунки,
Любов, думки, і кроки по планеті,
Дощі, розлуки, люди і стосунки,
Авто, метро, новини у газеті...
І біг разом із часом по калюжах,
Шляхом, який веде до світлофору,
Прогулянки між люблячих й байдужих,
І знову біг то вниз, то потім вгору.
З доріг буття додому повертатись,
І після ночі каву зранку пити,
Любити, вірити, частіше посміхатись,
Бо все таки, це щастя, просто Жити!
***
