...ВОНА постiйно дивиться в вiкно.... що б не робила...., де б не була..., бо чекає на свого СИНА, на свою кровиночку...
ВОНА чекає, хоч i знає, що вже бiльше нiколи не побачить його, не почує його: ,,Мамо, щось допомогти?", не вдихне його аромату, який так знайомий ще з пологового... НIКОЛИ...
ВIН там. Далеко. Високо. Там, де немає зла та темряви. ВIН там, де панує ВIЧНЕ ДОБРО та СВIТЛО... ТЕПЕР ВIН ЇЇ ЯНГОЛ-ОХОРОНЕЦЬ...
ВIН завжди бiля НЕЇ, хоч ВОНА й не знає цього...
Лише деколи вiдчуває в повiтрi знайомий аромат, чує в натовпi подiбний голос, впiзнає в перехожих знайому постать...
ВОНА БАЧИТЬ СИНА В ЛЮДЯХ, ЯКI ЇЇ ОТОЧУЮТЬ I СЕРЦЕ ПРОДОВЖУЄ ЖИТИ...
I ми - ЛЮДИ, маємо подбати про МАТЕРIВ загиблих синiв України, якi виховали гiдних воїнiв-захисникiв ЖИТТЯ, ДЕРЖАВИ та ЖИТТЯ В ДЕРЖАВI, що не пошкодували власного, заради продовження життя iнших!
Станьмо пiр́їнами, об́єднавшись в могутнi крила, якими тi небеснi Янголи передадуть своiм Матерям Рiздвяний дарунок, засвiдчивши ВIЧНУ ЛЮБОВ ДО БЛИЖНЬОГО!
( текст Марiї Дребiт, вiдео-Сержiо Морайш)
https://www.facebook.com/sergio.morais.355/videos/10215208486325404
