Коли так гірко і погано,
І ти не знаєш, що робить,
Як лікувать душевну рану,
Яка в цей час отак болить?
Тепло, можливо, допоможе,
Гарячий чай додасть ще сил?
Та все ж здаватися негоже,
І не просить у вітру крил.
Спокійно все обдумать просто,
Не раз бувало так в житті,
Хитким ходила часто мостом,
Про це згадала я в тиші.
Та доля часто виручала,
Та не було тут і без сліз.
Її науку я вивчала,
Ховала десь на неї злість.
В житті надія й віра сильні,
Нехай врятують й на цей раз.
Думки відкину божевільні,
Вони тепер не для прикрас...
В житті надія й віра сильні,
Нехай врятують й на цей раз.
Думки відкину божевільні,
Вони тепер не для прикрас...
Мудро та майстерно, дорога Надюшко! Просто Щастя Вам і удачі!
Чарівна твоя поезія Надюшо, хоч і з краплинами суму!!! Прекрасно пишеш!!!
Щастя тобі сонечко, нехай завжди тобі посміхається доля, гарного дня і міцного здоров*я!!!