Давай ми з тобою тихенько-тихенько,
Посидим, просто так, Помовчим.
Ти обійми мене, ніби маленьку,
І думаю тихо, що так добре з ним.
Давай посидим у обіймах коханий,
Обійми загоять усе, що болить,
Ти знаєш мій біль і усі мої рани,
І твої слова полікують все вмить.
Давай посидим, приголуб як завжди,
Торкнися руками волосся,
Мене погляд твій береже від біди,
Тихо навіть, у безголоссі.
Давай посидим ми ,а ти мені скадеш,-
Ти тільки моя, я тебе так кохаю!
Любов не пізнану до ранку покажеш,
Яку лише раз у житті відчуваю.
Давай посидим, мені так необхідно,
Так хочеться знову і знов,
Мою душу закохану кожному видно,
Бо їй сонце дарує любов.
Давай посидим цілу ніч, аж до ранку,
Не спати, я хочу дивитись,
Провести зорю,дочекатись світанку,
І тобою на повну напитись.
Давай посидим ,нехай ,що далі буде,
Та сьогодні так хочу до тебе,
Можливо нас завтра земля геть забуде,
А може покличе у небо.
Давай посидим, подаруй мені вечір,
Подаруй мені миті до ранку,
Для мене такі цінні ці речі,
Бути з тобою ще на світанку.
ID:
902037
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 21.01.2021 18:36:52
© дата внесення змiн: 21.01.2021 18:36:52
автор: Вікторія Павлюк
Вкажіть причину вашої скарги
|
