Мой конь притомился, стоптались мои башмаки
Куда же мне ехать? Скажите мне, будьте добры
Вдоль Красной реки, моя радость, вдоль Красной реки
До Синей горы, моя радость, до Синей горы…
Б. Окуджава
– Мій кінь притомився, стоптались мої каблуки.
Куди ж мені їхати – темна настала пора?
– Їдь за течією Червоної диво-ріки,
де Синя гора, моя радість, там – Синя гора.
– А де ж та ріка, та гора – морок взяв у полон?
Якщо ваша ласка, скажіть як дістатись туди?
– На ясний вогонь, моя радість, на ясний вогонь,
прямуй на вогонь, моя радість, не важко знайти.
– А де ж той вогонь, хоч на мить би мені спалахнув?
Вже вік я блукаю у цих непроглядних краях.
– Ліхтарник слідкує за ним, та напевно заснув,
напевно він спить, моя радість, до чого ж тут я…
Він далі поїхав один без дороги в пітьму.
Блукаючим поглядом все щось по небу шукав
– Ти що загубив, моя радість? – гукнув я йому.
А він відповів мені: – Ах, та якби ж я це знав!
