( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: Схлипує ніченька зорями- слізьми.
Блиском тих крапель соло́ніє світ.
Чуєте, плаче Вкраїна за дітьми?
На́рід ж мовчить. Він ,,втомився'' від бід.
Т.: Ловить Вкраїна озе́рець очима
Риси знайомі в обличчях нових:
Де ж він подівся - чорнявий хлопчина?
Десь заблукав на стежках світових?
М.: Стежка його вся прошита війною,
Кульми зрешечена в граді боїв.
Зречено вчиться ,,зустрітись з собою",
Нині, вже вдруге, си душу ,, скроїв"...
Т: Знов на екрані зображення мами -
Чорна хустина, скорботні вуста...
Той, хто "втомився", міняє програму -
Серце байдуже, сутність пуста.
М.: ,,Що ж ... хай так бу́де", - сказав він й підвівся,
Внутрішню тишу молитвою вкрив,
Ринувся в бій, недарма ,,ГРАДом" звався.
"Втомлених", вкотре, собою прикрив..
Т.: "Втомлених" справді дуже багато.
Їм лише хліба й видовищ давай.
Скраю стоять їхні душі і хати.
Осторонь тих, хто боронить свій край.
М.: ...Схлипує ніченька зорями- слізьми.
Блиском тих крапель соло́ніє світ.
Черствіють люди, зачинені клі́тьми,
В душах клепу́ть заіржа́вілий слід...
Марія Дребіт - Тамара Морошан
29.03.2021 Португалія
фото з нету
