(із циклу «ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ»)
( пісня)
М.: Яка ви квітка? У яких пелюстках
Заховуєте серця жар-вогню?
Допевне, рута, що в червлених нитках
Гаптуєте чорнозему броню...
А може — біла айстра чи жоржина?
О, ні! Ви у волошок взяли міць!
Синіє ув очах свята стежина
Додому, що веде між шовковиць...
Н.: У снах бреду поміж неземським раєм,—
Єство леліє Божа благодать...
Душею рвуся — серцем поспішаю
Крізь долю і недолю в юний сад...
Там я не рута, а любисток-зваба,
Бо цнота ця в мені не на виду.
Я ще — в ромашках смарагдових габа,
Що не наснилась -- завше наяву...
Н: Пр-в:
Квітка Марії...
Квітка Надії...
Сплели віночок
Жіночі мрії...
Нагаптували милі принади —
Взори розкішні рідного саду...
М.: Життєвий солод, що проріс думками,
Квітує в мріях, борознить буття...
В букети щастя ті роки вітрами
Наскладує, вкладає в них чуття...
Барвистим цвітом пагонів буттєвих,
Напнувши обшар тремом громовиць,
Яснить шляхетність, розістлавши видих,
Вдихнути хоче силу вільних птиць...
Н.: І я лечу, долаючи омани,
До світла весен через самоту;
На крилах долі хижі вітрюгани
Сповільнюють мій лет і висоту.
Але ж яка- то радість долетіти!
І, сівши обезсилено від літ,
Нектар цілющий молодости спити ...
Й завершити свій непростий політ.
Н.: Пр-в:
Квітка Марії...
Квітка Надії...
Сплели віночок
Жіночі мрії...
Нагаптували милі принади —
Взори розкішні рідного саду...
Марія Дребіт — Надія Козак
01.04.2021 Португалія — Канада
фото з нету
прекрасно!!! 
