( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ'')
М.: А у неї на вікнах колишуться вітром завіски,
Золотистими квітами тішачи матір й дівчаток.
В час вечірній, свої заплітаючи коси та кіски,
Їх охоплює ніжністю спогад про милого й татка...
Е.: В сонячному промiннi
В пусі нічних поду́шок ,
Татко за нами бiгав ,
Ми втiкали, стрибаючи з ліжок.
Татко: ,,Ось попались!''
Обiймав нас, пригортав до себе....
...Любий ти мій! Коханний,
Як тебе нам не вистачає.....
М.: А сьогодні прибилась до шибки маленька пір'їна.
Зазирала крізь шкельце, у рамі шпарину шукала.
Непомітна для світу. У білості мрій полум' яна,
Виглядала несміло свого найріднішого цвіту...
Е: Вiдчинила я вiконце ,
Посмiхнулась радо сонцю,
А дiвчатка ще у лiжках,
Мов ранковий цвiт в росi.
Ось пiр'їна крізь шпарину
У кiмнаті оселилась ,
Закружляла та припала,
Притулившись, в рiдний цвiт...
М.: Всі затихли. Кімната наповнилась дзвоном мовчання.
В павутинні думок загубились слова серенади.
Потягнулись дівчата до тої пір'їнки зітханням,
Не змогли вгамувати солоність рясних сльозопадів...
Е.: - Мамо, Мамо! - зiскочила доня із лiжка,-
Чуєш, мамо, як татком запахло в кiмнатi ?!..
Я стояла бiля вiкна ,
Аж захиталась пiд ногами земля ,
Сло́ва вимовити не змогла
Тiльки з опухлих очей котилась гiрка сльоза....
М.: У маленькій пір'їні вмістилась великість Героя,
В тім опахалі - мужність, відвага, хоробрість та сила.
Для дружини - він спогад, її оберіг, її зброя!
Він є кожним пером, що складають для донечок крила!
Марія Дребіт - Евія Колотун ( дружина загиблого Героя з Луганщини Сергія Колотуна).
06.04.2021 Португалія- Україна
фото з нету
