Жовтогарячий, повний, наче диня,
Крізь штори місяць заглядає дивний
І оком золотим дивиться в вікно
Складаючи всю ніч, як доміно.
Йому, напевне, сумно там, вгорі
Світити тихо до ранкової зорі
І він шукає співрозмовника собі,
Щоб ніч провести якось не в журбі.
-Що ж, місяцю, про себе розкажи,
Розмовою нічною мене заворожи.
Повідай таємниці далекі й невідомі,
Як фото у небесному альбомі….
….А за вікном дерева тихо шепотіли,
Немов в розмову вклинитись хотіли.
Спадали зорі, мов коса дівоча,
А ми розмову вели до півночі.
