/Татові./
Як ти пішов, три роки вже пройшло.
Міцний наш лебідь склав навіки крила,
Коли матуся небеса молила,
Піднявся лебідь білий над селом.
Як ти пішов, закрила хмара світ,
Самотня хата – мов пташина клітка.
Лишилася згорьована лебідка –
Зарано закінчив ти свій політ…
Так порожньо в сімейному гнізді,
Вчувається у тиші стукіт серця.
У мами спогад зранений озветься
З часів тих, як були ви молоді.
Ти прилітаєш в наші світлі сни –
Несеш на крилах у знайомі весни…
Прокинусь – і в тумані лебідь щезне,
Як хочеться, щоб хтось тебе спинив!
Твоя душа в небесній висоті…
Та відчуваю, знаю – десь ти поряд.
І все шукаю у яскравих зорях
Сумного лебедя, що рано відлетів…
