Весно - дівчинка панянка,
затримайся, йти не спіши,
надолужи мої щасливі дні,
зупинись на тривалу мить.
Хочу втекти від біди,
зтискає Душу біль.
Світла промінь,
хочеться закинути
в самісеньке серце,
щоб мої очи були чисті,
ніби безхмарне небо.
Розбуди мене, вкажи любові
гідну стежинку,кружи,
не жалій голівоньку.
Чіпляюся за останню зіроньку,
за ранкову пісеньку,
душевну стежину,
за спалах бузкової хурделиці,
мальви мальовничої доріжку,
буйство матіоли запашної,
де знайдеш ще такої,
до дрожі твоєї долоні,
усмішки в полоні губ.
Хіба є щось краще,
ніж полон почуттів бажань.
Відчуваю, всередині народжується
Души Нове Життя і воно
не "сліпе дитя".
