Коли ж ти виріс, внучку наш? Коли?
Немов ще вчора немовлям стрічали.
Сади якраз травневі відцвіли,
Коли «агу» твоє в нас зазвучало.
Немало колискових чула ніч,
Хвороби підступали й відступали…
Частенько й сльози падали із віч,
Коли у череді тебе купали.
А скільки несподіванок було:
І кроки самостійні, й перше слово!
Здавалося, раділо все село,
І ми помолоділи раптом знову.
Сьогодні тобі повних 20 літ,
Тож ми пишаємося, воїне, тобою,
Адже ти ладен боронити світ,
Бо серце вщерть наповнене любов’ю.
Нехай квітує доленька твоя,
А Бог здоров’я посилає й силу.
Запам’ятай: у тебе є сім’я:
Брат менший, тато й ми із дідом сиві.
Добра, достатку, сонця і тепла!
Хай збудуться усі надії й мрії!
Вітрів попутних для твого крила,
Кохання вірного, котре би серце гріло!
21.05.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
Твої рідні: бабуся, дідусь, тато, брат Станіслав, дядя Саша і тьотя Тамара.
Хай росте здоровий та щасливий ваш онучок! 
