Минулим стало мерехтіння серпня,
Втопившись у рядні гарячих айстр
Осінньої пори, намащеної маслом
М'яким на скибку рівнодення,
Що дозріва червоним ласим боком,
Народженим в любові пензля Майстра.
Розпалена дешевими рум'янами,
Напийсь вогню!
Горить твоя палітра
Розбещена, хоч вирви собі очі,
Хитає стегнами недогорілих крон
Мого Едему. І якщо до ночі
Не станем попелом в багатті її згуб,
Невідворотньо будемо коханцями
Душі її, святої та наївної
В своїй прадавній суті, десь забутої
На ложі стиглих пломенистих губ,
Умочених в червоність кіноварі.
Й любити її так, щоб не жаліти серця
Недогарок, покинутий на згарі.
"бік, народжений в любові" – так не кажуть; "в любові пензля" – теж. можна "мальований з любов'ю пензлем Майстра";
чому "майстра" з великої літери, а "едему" – з маленької?; і хто "Майстер"? невже сам господь те все розмальовує?
"дешеві рум'яна" – навряд чи рум'яна потребують якихось епітетів. рум'яна, та й годі; можна "розпалена магічними рум'янами";
"кіновару", але так збивається рима
я так і думав, що з великої. ну, а що стосовно всього иншого? з'ясуйте ще, чи припустимі "народжений бік" та "любов пензля", бо мені це здається абсурдним.
а, й про рум'яна: позаяк ними ніхто тепер не користується, вони з необхідности мусять бути дешевими. взагалі це слово – "дешевий" – занадто часто вживають як латку в тих випадках, коли на думку не спадає нічого змістовного
"Народжений бік" - ок, думаю, про будь-що намальоване можна сказати, що воно народилось. В будь-якому випадку мені подобається.
Майстер - так, в значенні Творця, сам малює. "В любові пензля" - тут складніше, логіка говорить про "з-під", але ритм збивається. "З" теж не годиться, тому поки не вигадаю нічого кращого, буде "в любові пензля" )
Кіновар - фарба - теоретично, жіночого роду. Але не думаю, що тут це суттєво.
З "дешевими" - ну, хто зна, якщо чіплятись - так, псує картинку. Чи мала я на думці щось змістовніше? Ні ))) що є, то є.