Це наш народ, це наша Україна.
І наш Дніпро, оспіваний в піснях.
Одна в нас мова, віра в нас єдина,
І синьо-жовтий майорить нам стяг.
Ми тут росли, надіялись, любили,
Боролись разом, працею жили.
Тут предків мужніх височать могили,
Тут дух ширяє волі і снаги.
Народ ішов, він здобував нам славу,
Князями був багатий його рід.
Пролився піснею і плачем Ярославни,
Прославився козацтвом на весь світ.
Народ боровсь, народ терпів тортури,
Він мав у серці те, що не згаса.
Він йшов, долав важкі неволі мури
І піснею вернувся до життя.
Поглянув гордо на поля й діброви
І породив великих нам людей.
Синів великих нашого народу,
Що двері нам відкрили в новий день.
Він далі йшов. Тепер вже без кайданів.
Творив нових людей, нові дива.
Та нищив їх і Треблінка, й Майданек,
І нищила людей страшна війна.
А час ішов і мчав у світлі далі,
І стягом помаранчевим зацвів.
Майбутнє захищати на майдані
Всіх патріотів, мов керманич, вів.
Ми всі живі, нащадки України.
Ми є народ,повік нас не здолать!
І доки б'ється серце у людини,
Тебе, Вкраїно, будем пам'ятать!
Гарно. візьму на пам'ять. 
