я не можу тебе перевести
через це картопляне поле ―
і все через цю ранкову росу.
я не можу тебе перевести ―
хіба на руках перенесу,
якщо вже тобі так треба
до тієї вечірньої школи.
я переніс би тебе через поле,
але сам не пішов би туди ніколи.
бо ти ніколи не чула, як плаче мала дитина.
сьогодні мені здалося, ніби я це почув.
я ще ніколи не чув, як кричить маленька дитина,
коли вона хоче спати. я почув це, а потім заснув.
і коли я заснув, почув, як плаче невтішна дівчина.
чи ти чула таке? навряд. а невтішна, бо молода;
звісно ж, її примушували до неприйнятного шлюбу
попри те, що була погана погода,
а сьогодні вже середа.
також я чув, як плаче якийсь невтішний хлопчина.
ти не чула такого, бо хлопці ховаються від дівчат.
я не знаю, чому він плакав; якась поважна причина
до цього його примусила, чи якийсь релігійний догмат.
тепер немає вже ранкової роси,
бо вже обід, ― і вже була б пропала,
якби не дощ. а як же, ти гадала,
сортуються народні голоси?
хто чухає потилицю, неважко відповісти:
так, все що нам казали націоналісти ―
то правда. та якщо тобі так треба,
сьогодні знов плакуча середа.
за хмарами не видно ні сонця, а ні неба;
й сумна сьогодні дівчина ― дарма, що молода
morning dew, nazareth
https://www.youtube.com/watch?v=9_gviqHv96U