Скелі могутні, вершини гострі
З чорно-рудих кам’яних порід,
Чую, як кличе далекий острів,
Що заховався в морях, як слід.
Маю я дещо тобі сказати,
Бачиш вітрила? - до тебе мчусь.
Я заплатила за це пірату,
Взяв він дрібними грішми чомусь.
Сукню свою одягну червону,
Вийду на берег тобі під стать.
Чай із ожини і кардамону
Будемо пити й пісні співать.
Зникнуть тривоги і заборони,
Ніжно торкнуся твоїх світів;
Тануть зелені м’які кордони,
Я з ними тану і поготів.
Ти посміхаєшся, бачить небо,
Арфу тримаєш в своїй руці.
Грай, я танцюю лише для тебе,
Боса і в сукні червоній цій.
А перед тим, як тебе залишу,
Я зачитаю тобі вірші
І розпитаю тебе про тишу,
Щоб залишити її в душі.
