Я бачила сьогодні ,,дивний,, сон,
раніше б я його і не згадала,
але тепер, для мене це як схрон,
де віру я свою замурувала….
Сховала, щоб не втратити її,
щоб не забрали, ті хто має іншу,
щоб не споплюжили не знищили її,
щоб фейки ці не загубити душу….
У сні з сім'єю ми гуляли у дворі,
Наш цілий дім… а ні в руїнах… та вогні…
не чутно ,а ні вибухів ,ні грому…
нема хрестів на клубах біля дому…
троянди та піони там цвіли,
на гойдалках сміялись дітлахи…
І якось так спокійно, безтурботно
по вулицям повільно ми йдемо,
на драм, де у промінні сонця б'ють фонтани,
відпочивають люди на майдані…
Йдемо туди, де міста серце билось,
В моєму сні воно не зупинилось…
І тільки сон нагадує життя,
Яке у лютому пішло у небуття…
...
Так будет НЕ ВСЕГДА!
Думаю...и попускается Богом страшная беда,чтоб люди стали ценить друг-друга,а не гаджеты и технику,в которой поголовно все утонули от мира и настоящей жизни!(((
Дуже важко жити, коли втрачаєш все і, здається, тоді, що і серце вже у грудях стало каменем... 
. приємно, що завітали 
