Гонить вітер, наче коней, хмари,
Де світанок ледве збагровів.
Всюди осінь, нібито примара,
На деревах, в небі й голові.
Скільки гнав її від себе вчора,
Та сьогодні поряд вже стоїть,
Наче відьма у хустині чорній,
Й спритно тягне пазури свої.
Серце хоче вирвати, неначе.
Та нехай вже більше не болить!
Може, забагато я пиячив,
Клятої горілки чи смоли?
Йди ж бо, обійму тебе, кохана!
До вподоби ти мені й така,
Що тримає серце хулігана
В назавжди обожнених руках.
Здається, у вас тут є вороги. Насправді вірш не заслуговує таких балів, хоча ймовірно це мало кому цікаво. Сердце хулигана ассоциируется без сомнения с творчеством Есенина.
Среди поэтов врагов не бывает. Коллеги, братья по перу более правильные определения. На счёт оценок, так я давно уже не в школе. Простого комментария достаточно, пусть даже и отрицательного. Благодарю за посещение.
P.S.
Безусловно, Есенин любимый поэт.