Я всі схованки позабувала,
Вони тануть як сніг навесні.
Я тебе від усіх заховала,
Щоб залишився тільки мені.
Рівень градусу стало-критичний,
Я невивчений абориген,
І вмикаю той егоїстичний
Розтриклятий заплутаний ген.
І не бачу ні кращих, ні гірших
По годиннику ковзають дні.
Я тебе заховала від інших,
Щоб залишився тільки мені.
Відчуваю нутром катастрофу,
Але тягне туди де біда,
І розкопую плідно Голгофу.
Знов потоп - якщо буде вода.
І збігаються люди дивитись,
На містичні оті чудеса,
Як прийдеш, не забудь поголитись,
Ти ж не проти? Бо я тільки за.
Та зібрались нещасні і мстиві
І роздмухують пишно міхи,
І відшукують голови хтиві,
У порожніх кишенях гріхи.
Може варто на іншу планету
Переїхати років на сто?
Ти візьми на удачу монету
І прикритись, зелений листок.
#ЛадаКвіткова
Картинку створила під вірш.
Вірш прийшов в голову разом з мелодією, але поки немає можливості записати
