Уяви , що вона щезла.
Розчинилась у пітьмі.
Вже не каже , що замерзла,
І не просить :"Обійми."
Уяви , що у той вечір
Сталось все , як ти хотів ,
І утомлений диспечер ,
Обірвав барвінок слів :
"Ваше вольво вже на місці!
Не затримуйте людей!"
Все. Сердешній пасажирці,
Не до змучених ідей.
Ти живеш тепер без неї.
Тобі дихається в такт...
А в життєвій іпопеї ...
Вже нема "Кохаю!" й "Так!"
Чоловіче , ти вже вільний,
І гуляєш допізна,
А вона , мов божевільна,
Все чека від тебе знак.
Та листи все не приходять.
І ніколи не прийдуть...
Прийняття усіх знаходить.
Вона ж розуміє суть.
Перший день вона поплаче.
Другий буде жалкувать .
А на третій день побаче,
Що життя -це благодать!
І не варто віддавати,
Дні свої таким , як ти,
Бо висока надто плата,
За фальшиве "Я і ти!"
З нею поруч тепер сильний і достойний чоловік,
І вона щаслива й вільна ,
Бо з її життя ТИ зник.
