*****
Що ж повинен я робити,
Що ж, скажіть мені, чинити,
Як зненацька враз, раптово,
Хтозна, може, помилково,
Може, навіть і навмисно
Та, звичайно, безкорисно
І у душу, і у серце,
Як в глибокеє озерце,
Повністю, цілком пірнають
І їх міцно огортають
Без найменшого вагання
Темні, мов тьма, почування,
Що ні втіхи, ні відради,
Ні жалю, ані пощади
І не знали, і не знають,
І не мали, і не мають
Ні до чого, ні до кого,
І подібного нічого;
Бо керує завжди ними,
Почуттями тими злими,
Злість-володарка одвічна,
Із якою лиш трагічна
Доленька йде, наступає
І життя усе проймає
Лиш моментами лихими,
Лиш подіями отими,
Що в житті місцину мають
Та бажання відбирають
І любити, і творити,
І на світі цьому жити?
Євген Ковальчук, 03. 11. 2019
ID:
966074
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 19.11.2022 22:18:37
© дата внесення змiн: 19.11.2022 22:18:37
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
