Розкажи мені, земле, про те,
Звідки маєш для спротиву силу?
Чом ти квітами й кров’ю цвітеш
І як живиш відвагою сина?
Розкажи про тих світлих дітей,
Що тебе поклялись боронити,
Звідки в них те бажання святе
Україну вплітать у молитву.
Розкажи, земле, світу всьому,
Скільки доньок-синів поховала,
Про їх долі в вогні і в диму
І скількох із них не відспівала?
Розкажи, рідна, всім розкажи,
Як тебе без хреста розпинали,
Як орді не хотіла служить,
Хоч та серце твоє виривала.
Розкажи, хай світ знає про те,
Як останнє зерня відбирали,
Як ганьбили дитя золоте,
У катівнях як нас мордували.
Пам’ятаємо, земле, про те,
Тому ворога вмиємо кров’ю.
Україна для нас – це святе,
У нас вистачить віри й любові.
21.11.2022.
Ганна Верес Демиденко
Дуже сильний вірш! Ваш голос з кожним віршем звучить все сильніше, все могутніше і нинішній - наче дзвін головного дзвону в могутньому гомоні котрого відбивається і день сьогоднішній і вся історія наших поневірянь з тим мороком. Нових досягнень!
