На путах свідомості розбігаємось посекундо,
Я не пам'ятаю як втратив себе безглуздо.
І я скажу: " привіт, Аморе, небо знову розквітло!
Як я хочу бути тим, що залишається після цвіту ..."
Життя розставило за нас пріоритети,
Я занадто виріс, щоб осінню згадати літо.
Ти моє Аморе, головний інгредієнт тут,
Наївся, доволі ситий став цими поемами.
Жалію за минулим, та й коли ще там щось тьохкало,
Безжалісний від бажання подібної ж гармонії.
Відсутність емоцій, ніц. Можливо то є добре,
Аморе, я хочу відчувати від мізинців ніг до скронь!
Вийшло не романтично: черговий доказ, чи як пояснення,
Знову інкогніто, хоч твоя особистість давно всім ясна.
Скрижаль дописана, і якщо твоя вже ласка
Я знімаю з себе маски за черговою цигаркою
