Побачивши інше життя
Ти аж ніяк не підеш в небуття.
Все, що навколо в ту ж мить ти заміниш,
Все, що внушили забудеш та зміниш.
Тих пастухів, що тобою кермують,
Тих паразитів, що нами керують
Мітлою з берези безжально зметеш,
Фікалії їхні ти їм віднесеш.
Світло із серця засяє красиво,
Світло душі врятує життя.
Раз лиш побачивши справжнє життя
В світ ти внесеш з душі почуття.
Все, що прекрасне в тобі проросте,
Яблуня роду над Світом зроте.
Будуть на ній дивовижні плоди,
Ти все живе щиро люби.
