І не злічити всіх пісень,
Не снилось навіть і пророку,
Один занадто довгий день,
Що простягнувся аж до року.
Страшніша хмарної зими,
Темніша чорної хвороби
Ця ніч, де відродились «Ми»
В час воз’єднання і жалоби.
І скільки втрачених князів,
І скільки викашляно болю,
І скільки сказано разів:
За землю, за дітей, за волю.
Та зійде Сонце - буде дар,
І разом, зміцнені й могутні,
Перегорнувши календар
Підем в своє нове майбутнє.
Непереможені ніким.
Відступить горе піднебесне
І кожен в пам’яті віків,
І у серцях людей воскресне.
