(Пам’яті старшого солдата Катерини Ющенко, котра загинула 4.04.2023. внаслідок авіаційного ракетного удару по Чернігівщині.
25-річна Катерина Ющенко – дружина військового Сергія Ющенка. Вона родом із Луганщини. Коли почалася війна на Донбасі, дівчина якраз закінчила школу і поїхала вступати до військової академії у Львів. Але коли зустріла свого коханого, то залишилися з ним).
Коротким було їх щастя,
Поділене пополам.
Пили, мов святе причастя,
Та Катя… недопила.
Зустрілись вони в Донбасі,
Де дівчинкою жила.
Військовим він був і… асом,
Та доленька... підвела.
В бою він отримав рани,
Отож пересів в візок.
З ним поряд – вона – кохана –
Живий багатьом зразок.
Вона – та його єдина,
Що не шкодувала рук.
Кохання їх лебедине
Народжене не для мук.
Їм доля тоді всміхнулась –
Шпиталь пам’ята той час:
Весілля їх не забулось.
Раділи Львів, і Донбас.
Тепер Катя вже дружина.
Їх щастя не мало меж.
Солдатом вона служила.
Він в щасті купався теж.
Та раптом зчорніло небо,
Прийнявши ракет удар…
Самотнім лишився лебідь…
З ним дощ також заридав.
Кому заважало щастя
Цих двох молодих людей?
Чи доля втомилась прясти
Ту нитку, що в рай веде?..
Катрусі душа злетіла,
Змахнувши легким крилом,
Лишивши красиве тіло,
Котре у труні пливло…
Й сльоза скупа, чоловіча
Зросила щоку не раз,
Скликаючи не на віче,
А щоб боронить Донбас…
5.04.2023.
Ганна Верес Демиденко
