Гострота випадкових слів,
Знову ріже мої долоні.
Я не впорався, не зумів...
Життя, мов кривавий спомин.
Не згадаю, як було колись,
Не згадаю звичайний спокій.
Обірвалися мої сни,
Я вмиваюсь холодним потом.
І не сняться мені жахіття,
Чи з дитинства потворні монстри.
Мені сниться моє життя...
В коридорах відлуння кроків.
Я не здатен вже просто плакати,
Всі слози прісні мов проскура.
А я вперто вчуся мовчати,
Споглядаючи квіти сакури.
І не варто шукати причин,
Не варто боятися "завтра".
Найстрашніша з усіх провин,
Не хотіти втрачати і втратити
