Сумна та ніч, палке бажання,
глибокі очі ті блакитні.
Бліда русалонька свого життя,
мрії нарешті втілила неситні.
Сплила до корабля – там свято,
чорнявий принц красніший за батьківський дім.
Лунала музика, людей багато,
проте лунав також у небі гучний грім.
Зібрали паруса, сміливо корабель стояв,
але ж бурхливих вод гнів він не втримав.
Нещадні, розтрощений тепер!
Чорнявий принц боротися не міг,
пірнаючи крізь буревій, уламки,
тільки величний дух русалоньки зберіг.
Зберіг нажаль він не її,
її ж накрило хвилею кохання.
Натомість принц залишився живий,
віддавши все, всі сумніви останні, розтанула у піні чарівній.
