Родвін: Чому душа неначе розпростертий птах ,
Що відірвався від землі в веснянім злеті ?
Цей дивний сон, яскравий незабутній сон
Він, наче пісня, мов відлуння на планеті !
Родвін: Надю, дякую. Це вірш-однохвилинка, який сам з'явився в голові під впливом емоцій, практично без виправлень, прямо на сторіночку клубу...
Хотів його через день витерти, але потім вирішив - він має право на життя, бо в ньому відобразився стан душі на той момент.
Родвін: Дякую, Олексію, за коментар, в тих рядочках - одні емоції, підкріплені міцнии словом, бо то був час тривоги, виття ракет над головою і гупання ППО...
Родвін: Дякую, пані Світлано за коментар.
Цікава ситуація - одна нога в клубі, а друга в санвузлі, "за двома стінами"
Одне око читає Ваш коментар, друге - читає молитву.
Тільки промчала ракета, потім - звуки розривів...
Губи шепчуть молитву, впереміжку з лайкою до того ІДІОТА - щоб він здох !
Пробачте, але краще читати вірші, чим вслухатися в небо...
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Життя розпорошило і знайшлись чисто випадково. Хоч нема випадковостей в житті.
