Надія Позняк: Коли нічого не болить, 248
світ виглядає особливо,148
день посміхається красиво,148
хочеться жити і творить... 148
Згадається приємна мить, 268
роки шкільні, в бабусі літо, 2468
Богу подякуємо й світу, 148
коли нічого не болить... 248
Життя біжить, життя спішить,
в незвідані краї далекі,
під час війни скрізь небезпека,
сльози щодня й душа болить...
От на які склади у вас падають наголоси. Третю строфу вже самі проставте, для себе. Ви кажете, не збивається? Далі... Римування дієслів краще уникати. Я б не писала вам комент, якби не побачила, що вам є що сказати читачам, але техніка підвела.
Надія Позняк: Важко. Треба не розбрат, а єднатися. 1.Проти ворога. 2.За відбудову. І любити одне одного. Кожного дня кажу собі: \"З вірою в Україну\". Терпіння й витримки. А коли на рівні соцмереж і побуту гризня... то як же тоді на \"нулі\"? Заради цих чоловіків, хто на фронті, треба міцне суспільство. Дякую.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Дякую!!
Дякую!
Дякую!!