Я іду у Листопад до святих могил
Туди, де запалена свіча печалі.
Тут звучить органна музика поміж схил
Для тих ,хто злетів птахом у сині далі.
А листопад, як у храмі монах святий
Молиться за всіх, хто пішов у інший світ.
З небес зорить, там де стоїть дуб старий
Білим голубом кружляє поміж віт.
Я стою в самоті за селом край поля
Там ,де заходить сонце у тихий вечір.
З чужих доріг стрічає сестра тополя
Під падолистом обіймає за плечі.
Я молюсь під старим дубом ,де весь мій рід
За коротку мить пробігло усе життя.
Тут рідні залишили на землі свій слід
За них в шані запалена горить свіча.
Пробачте рідні ,що від вас, так далеко,
Що запалюю свічу в чужій стороні.
Лечу до вас на могилу , як лелека,
Щоб віддати шану у ці осінні дні.
Ні , мої рідні я не забула про вас
Ви живете у моїм серці,у душі.
Сумую за вами у цей скорботний час
Запалюю свічу пам'яті у вірші.
Біля могил стою ,як билина в журбі
Вітер нахиляє мене, як калину.
Я Дивлюсь на хмари - на плаї голубі
Листопад з очей витирає сльозину.
Я не знаю скільки, ще зосталось жити...
Скільки прийдеться бути мені у світах.
Поки живу буду вам квіти носити
І над могилами літати наче птах.
З запалених свічей стікає віск слізьми
Згорає полум'я вогню у тишині.
Б'є у поминальні дзвони Ангел крильми
Несе вісточку від мене до рідні.
