''Чому розплетена коса
Й душа оголена, мов тіло?''
Блищить непрохана сльоза,
Бо серце знову заболіло.
Косами в’ється сивина,
По хвилях русого волосся,
Скажи, чия у тім вина,
Що так нічого й не збулося?
Всі мрії линули у даль,
Коли все добре, любо, мило,
Як час минув… І що? Нажаль,
Не утаїти в торбі шило.
Зів’яв бузку духмяний цвіт,
Промчали зоряні ті ночі,
Пішло в минуле безліч літ,
А я боюся глянуть в очі.
Бо… знов розплетена коса,
Душа оголена і тіло,
Кохання! Знають небеса,
Як ми приховуємо вміло.
04.01.2025
