Коли у світі не було ще нас,
коли у світі більше нас не буде,
жили і житимуть повсюди люди,
і з ними також буде їхній час.
Була любов ,любов і потім буде,
і ненависть - на всі часи,
Сміялися і плакали повсюди,
щасливі і печальні голоси...
Так було і далі в світі буде,
І ми такі,та є одна деталь:
від нас залежить, чи Україна буде,
майбутнім людям не було щоб жаль.
А що наш голос, про що розкаже він?
Як ми боролися, жили і помирали...
Такий гучний, немов би в храмі дзвін,
щоб через століття нащадки його впізнали.
Ми не гірші і найкращі з поколінь,
випало нам бути тим атлантом,
що перед ворогом не схилив колін,
майбутнього країни Ми є гарантом.
У кожного своя історія життя,
окремі драми, наче голос неповторної сурми,
але в серцях родилося злиття:
для Батьківщини оберегом стали ми.
