В твоїх очах на мить відбилось сонце,
Ти так несміло посміхнулась світу,
І лиш тихенько ти сказала "Сон це"...
І знову мчалася замріяна на крилах вітру.
Ти бачила навколо лиш казки,
Не вірила, що може щось змінитись...
А вітер підіймав усі ті пелюстки,
Які ти мимохіть вже встигла загубити.
Ти так спокійно йдеш удалечінь,
Тримаючи в руках букет із квітів.
Тебе чарує неба голубінь
І маки, що розкидані по житі.
Ти дивишся на тихий плин ріки
І забуваєш про усе на світі...
І думаєш, що в морі маяки
Комусь освітлюють шляхи закриті...
