У зеленому й пишному відблиску пізнього літа,
Де духмяніють трави і чуть щебетання птахів,
У серпанку блакитних очей, росяного намиста
Вільний Вітер на своєму шляху Осінь зустрів.
Чарівна Осінь йшла по землі легкою ходою,
А за нею розвіявся шлейф золотих її кіс.
Вітер вражений був її неземною красою,
І троянди від щирого серця до ніг їй приніс.
Бачив він, як листочки усі, ще зелені,
Наливалися барвами, полум’ям всіх кольорів,
Як земля з ніжним порухом щедрої Осені
Приносила людям дарунки своїх плодів.
І радів Вітер разом із Осінню, бавився з нею,
Заплітав він їй коси і біг крізь пшеничні поля,
І розказував казки. І мріяв назвати своєю …
Та незчувся, як землю накрила холодна Зима.
І отямився Вітер. Холодні Зимовії крила
Затінили й сковали усю його радість і сміх.
Бачив він, як природа у довгому сні потонула,
І всю землю укрив білий, холодно-крижаний сніг.
Плакав Вітер за милими, ніжними, теплими днями,
За своєю безжурністю. І в самоті холодів
Марив він, що прийде знову Осінь його золотава,
І в чеканні на НЕЇ минали так всі його дні …
21.09.10
Ну що ж казка таки добра и читати приємно маються угловатості але це від малого досвіду,по цьому маєте ще обкатати але я Вам поставлю п`ятірку за добрий твір...
Іринка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00