Розходяться наші дороги
На щастя чи горе-біду.
Мене ж не лищає тривога,
Чи я тебе потім знайду,
Чи ми ще зустрінемось знову,
Чи доля розкидає нас?
Пробач за несказане слово,
За горло стискаючий спазм.
Пробач за скупу чоловічу
Непрохану дрібну сльозу,
Що я відвертаю обличчя
І звалюю все на грозу.
На дощ, що негадано з неба
На поміч мені підоспів.
І слів вже ніяких не треба,
Бо все зрозуміло й без слів.
Бо наші розбіглись дороги
На щастя чи горе-біду.
І тільки у віданні Бога,
Чи я тебе потім знайду.
