Синім смутком спадає вечір
На похнюплені плечі лип.
І суглоби дубів старечі
Видають невиразний скрип.
Міцно стулює день повіки,
Окуповує місто ніч.
Журавлів затихають крики
Десь далеко вдалечині.
Продзеленькав трамвай останній,
Не шумить верховіттям парк.
Вже облишив потуги марні
Побороти пітьму ліхтар.
Засинає усе до ранку.
Як люблю я години ті:
У очікуванні світанку,
В передбаченні почуттів!
