"І Богу нишком помолюсь"
(Т.Шевченко)
Похмуре небо Лісабона.
Туманні ранки. Сірі дні.
І лиш малесенька ікона,
Що примостилась на стіні
Між мотоциклами й жінками
(Сусідство дивне, але що
Поробиш з нами, диваками)
Нагадує: життя - ніщо,
Коли воно без правди й віри,
А лиш погоня за грішми.
Ні долари, ні марки й ліри
Не принесуть нам мир. А ми
Про це частенько забуваєм
І летимо в чужі краї,
Грішми кишені набиваєм,
Радієм: ми - багатії!
Та не багатий той, хто має
Грошей повнісінькі міхи,
Про душу ж часто забуває.
А ще - гріхи, гріхи, гріхи...
Душа ж стражденна прагне миру,
Але не може віднайти,
Бо втрачено любов і віру.
Надію теж. І доброти
Не стало в душах зачерствілих.
О, Господи! Карай, карай
Усіх нас, духом зубожілих,
Бо не для нас небесний рай.
Та все ж, коли у свій куточок
З роботи пізно повернусь,
Я подивлюсь на образочок
І Богу нишком помолюсь.
