Стукіт, грюкіт коліс і станційні гудки,
Твої очі, щасливі й сумні,
Ледь відчутний, ласкавий твій дотик руки -
Та невже це наснилось мені?
Голос твій мелодійний і перса пружні,
І твій стан смереково-стрункий.
І корали-уста. Ні, невже лиш у сні
Я відчув їх цілунок п"янкий?
Це насправді було, а чи це лиш міраж?
Я не взнаю, напевно, повік.
Увіходить мій потяг в останній віраж
І повільно свій стишує біг.
