Я, оптиміст, зробився песимістом.
Мене тепер ніхто не впізнає.
Я став, як всі, паплюжачим хористом,
Що тільки плаче й в груди себе б"є.
Куди веде Верховна клята Рада?
Чому не реформує Президент?
Всі нагорі - злодії й казнокради.
А тут ще над душею клятий мент.
Іди, греби сміття, збирай валюту,
Дай випити за радісний кінець
Оцю гірку дурманячу отруту
І з"їсти препаскудний цей млинець.
Невже кінець - негарний, незугарний -
Знайдем на зламі двох тисячоліть.
Хоча, якщо кінець - то краще вже в кав"ярні,
А не під парканом чи в нужнику згоріть.
